Книжки | Реферати

Реферат: Васнєцов Віктор Михайлович

Зміст

| Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 2 |
|. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |
| Основна частина. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |
|. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |
| Аналіз робіт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 4 |
|. . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |
| Володимирський собор у Києві. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 7 |
|. . . . . . . . . . . . . | |
| Висновок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 11 |
|. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |
| Етапи життя і творчості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 12 |
|. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |
| Творчість Віктора Михайловича Васнецова в музеях світу. . . . . . | 16 |
|. . . . . . . | |
| Використана література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | 17 |
|. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |

Введення

Васнєцов Віктор Михайлович (1848-1926), художник, один зосновоположників російського модерну в його національно-романтичному варіанті.
Народився в селі Лопьял (Вятська губернія) 3 (15) травня 1848 в сім'їсвященика. Навчався в духовній семінарії в В'ятці (1862-1867), потім вхудожній школі при петербурзькому Товаристві заохочення мистецтв (де йогонаставником був І. М. Крамськой) і Академії мистецтв (1868-1875). Васнєцов --основоположник особливого «російського стилю» усередині загальноєвропейського символізмуі модерну.

Васнєцов цілком перетворить російський історичний жанр, занурюючимотиви Середньовіччя в хвилюючу атмосферу поетичної легенди або казки;втім, і самі казки найчастіше стають у нього темами великих полотен.
Серед цих мальовничих билин і казок - картини «Витязь на роздоріжжі» (1878),
«Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (за мотивами «Слова о полку
Ігоревім », 1880), Оленка (1881),« Три богатирі »(1881-1898),« Цар Іван
Васильович Грозний »(1897). Деякі з цих творів (наприклад, Трицарівни підземного царства, 1881, там же) представляють уже типові длямодерну декоративні картини-панно, які переносять глядача у світ мрій. Той жесвіт оживав в новаторських театральних роботах Васнецова, у його ескізах допостановці п'єси-казки О. М. Островського «Снігуронька» на домашній сцені
С. І. Мамонтова в Абрамцево (1881-1882) і однойменної опери Н.А.Рімского-
Корсакова в Московській приватній російській опері С. І. Мамонтова (1885). Принципи
«Російського стилю" майстер розвивав також в області архітектури і дизайну: зайого ескізами, стилізує давньоруську старовину, в Абрамцево були зведеніцерква Спаса Нерукотворного (1881-1882) і Хатинка на курячих ніжках (1883),а в Москві - пам'ятний хрест на місці вбивства великого князя Сергія
Олександровича в Кремлі (1905, знищений при радянській владі, відтворений натериторії московського Новоспаського монастиря) і фасад Третьяковськоїгалереї (1906).

У 1876 Васнецов поїхав до Франції, де близько року працював у колонії російськиххудожників. Саме тут він задумав "почати новий жанр своєї діяльності"і зробив перший етюд "Богатирів".

У 1878 році, після повернення на батьківщину, Васнєцов із сім'єю переїздить до
Москву. Тут він звертається до нових тем: російському народному епосу,казці, рідної історії.

У 1893 - 1894 побудував за власним проектом казковий будинок -майстерню в Москві, де були закінчені "Богатирі", "Цар Іван Васильович
Грозний ", виконані численні релігійні композиції і казкові
"Царівна-жаба", "Спляча царівна" та ін


| | | |
| | | "Пісня радості й |
| "Оленка" 1881р. | | Печалі "(Сирин і |
| Третьяковська | | Алкон) 1898г. |
| галерея. Москва | | |
| | | |
| | | |
| "Витязь на роздоріжжі" | | "Іван Царевич на Сірому |
| 1878г. Російський музей. | | Вовкові "1889р. |
| Петербург | | |

Основна частина

Аналіз робіт

Надзвичайно цікава одна зі значних робіт - фриз
"Кам'яний вік", створений Васнєцовим для Московського Історичного музею.
Пропозиція історика А.С. Уварова виконати розпис, присвячену людямкам'яного віку, Васнєцов спочатку категорично відкинув. Але незабаром вінпогодився виконати замовлення і одразу ж взявся за роботу: вивчав історичніматеріали, розмовляв з археологами, намагаючись уявити собі життя далекихпредків. Близько двох років - і в Москві, і в Абрамцеві - тривала роботанад двадцатіпятіметровим фризом, і тільки 10 квітня 1885 художник йогозакінчив.

"Враження, вироблене на сучасників" Кам'яною століттям ", --писав І. Грабар, - мабуть, можна порівняти лише з враженням,виробленим колись "Помпеєю" К. Брюллова ".

" З квартири на квартиру "(1876)

Над картиною художник працював з 1875 року. Доля бідних, одинокихстарих, викинутих на вулицю в холодний морозний день, що шукають притулку.
Глибоким сумом віє від картини, що розповідає про безпритульної старість, протрагедії нікому не потрібних людей.

"Після побоїща Ігоря Святославича з половцями" (1880)

Для глядачів все було нове в цій картині, а нове приймається невідразу. "Перед моєю картиною коштують більше спиною", - бідкався Віктор
Михайлович. Але І. Крамськой, зовсім недавно вмовляли Васнецова НЕзалишати побутовий жанр, назвав "Після побоїща ..." "річчю дивовижною ...яка нескоро буде зрозуміла по-справжньому ". Глибше всіх зрозумів суть картинихудожник і видатний педагог Павло Петрович Чистяков, він відчув уній саму Древню Русь і в листі до Віктора Михайловича схвильовановигукував: "Самобутнім російським духом повіяло на мене!"

Темою картини було обрано поле після битви і загибелі полків Ігоря
Святославича, які стали богатирської заставою на рубежах рідної землі, коли
"впали стяги Ігореві і полягли русичі на полі незвідане". Образотворчийритм картини наближений до епічного звучання "Слова о полку Ігоревім". Утрагічний пафос смерті Васнецов хотів висловити велич і безмежнопочуттів, створити просвітлений трагедію. На полі битви розкинулися тіла немертвих воїнів, але, як в російському фольклорі, "вічно сонних". У стриманострогих позах і обличчях полеглих Васнецов акцентує значущість івеличавий спокій. Відповідає "Слова" і характер мальовничих образів,відтворених Васнєцовим. Вони величаві і піднесено-героїчні. Проникливо -ліричною нотою в урочистому ладі картини звучить образ прекрасногоотрока-княжича, навіяний описом загибелі юного князя Ростислава.
Поетичними строфами Слова про загибель мужнього Ізяслава навіяний образпокоїться поруч богатиря - втілення доблесті і величі російськоговоїнства. Для картини художник використовував все, що постало перед ним у
Історичному музеї, коли він вивчав тут прикрашені стародавні обладунки,озброєння, одяг. Їх форми, узорчастість і орнаментація створюють наваснецовском полотні красиві додаткові мотиви декоративної композиції,допомагають передати аромат билинного оповіді.

"Оленка" (1881)

Картина, в якій Васнецов найбільш повно і проникливо втіливліричну поезію рідного народу. "Оленка", - розповідав згодомхудожник, - немов вона давно жила в моїй голові, але реально я побачив їїв Охтирці, коли зустрів одну простоволосу дівчину, вразила моєуяву. Стільки туги, самотності і чисто російським печалі було в їїочах ... Якимось особливим російським духом віяло від неї ". Васнецов звернувся доказці про Оленці та її братці Іванкові, по-своєму, творчо втілити їїв живописі. За народними переказами, природа оживає під кінець дня, знаходячиздатність відчувати в лад з людиною. Подібні відчуття у великіймірою були притаманні самому художнику, тому-то так органічно узгодженів Оленці стан природи з почуттями героїні. Фігурі Оленки,замисленої над своєю гіркою долею, як би вторить і блідо-сіре небо,і що лякає своєю темрявою поверхню виру з застиглими на ній жовтимилистям, і руда сірі тони пониклою листя осінок, і темна глибоказелень ялинок.

Максим Горький захоплено писав про художника: "Все більше я люблю іповажаю цього величезного поета ... А скільки у нього ще живих, красивих,потужних сюжетів для картин! Бажаю йому безсмертя ".

" Богатирі "(1898)

вирішена в монументально-декоративному плані картина відтворюєобрази трьох найулюбленіших народом героїв билинного епосу: Іллі Муромця,
Добрині Микитовича й Олексія Поповича. Кожного з них відрізняють індивідуальніособливості.

Прагнучи до монументального рішенням, Васнецов кілька підвищуєлінію горизонту, і глядач як би знизу дивиться на вершників, чіткісилуети яких виділяються на тлі світлих хмар. Тонко і шляхетнопоєднуються яскраві і звучні фарби - зелена, коричнева, червона, біла,синя, надаючи особливу декоративність полотну. Пейзаж, з його неозороїширочінню, пологими схилами, луками, порослими дикої травою, об'єднаний плавнимиі спокійними ритмами з фігурами богатирів.

Відповідно до билинними образами Васнецов розробив характерисвоїх персонажів. У центрі - Ілля Муромець. Ілля Муромець простий і могутній, уньому відчувається спокійна впевнена сила і навченого життєвим досвідом.
Сильний тілом, він, незважаючи на грізний вигляд - в одній руці, напруженопіднятою до очей, у нього палиця, в іншій спис, - виконаний "доброти,великодушності і добродушності ". Богатир праворуч, наймолодший," напускомсміливий "- Альоша Попович. Молодий красень, повний відваги та сміливості, він
"душа-хлопець", великий фантазер, співак і гусляр, в руках у нього лук зсписом, а до сідла прикріплені гусла. Третій богатир - Добриня Микитович - вВідповідно до билинами представницький і величавий. Тонкі риси обличчяпідкреслюють "вежество" Добрині, його знання, культурність, вдумливість іпередбачливість. Він може виконати найскладніші доручення, що вимагаютьспритності розуму і дипломатичного такту.

Герої, як це було прийнято в реалістичного живопису і згідно зтворчому принципом Васнецова, конкретні, історично точні костюми,озброєння, кольчуги, стремена. Богатирі наділені такою, що запам'ятовуєтьсязовнішністю, яскравими рисами характеру. Тільки характери ці не жанрові, агероїчні.

Тут виявилося вміння Васнецова створити епічне полотно,співзвучне народним поетичним уявленням. У 1898 році "Богатирі"зайняли почесне місце в Третьяковській галереї.

"Я вважаю, що в історії російського живопису" Богатирі "Васнецовазаймають одне з найперших місць ", - висловив загальну думку В. В. Стасов.
Порівнюючи "Бурлаків" Рєпіна з "Богатир", Стасов писав: "І тут, і там --вся сила і могутня міць російського народу. Тільки ця сила там - пригноблена іще затоптана ... а тут - сила торжествуюча, спокійна і важлива, нікогоНЕ боїться і виконує сама, з власної волі те, що їй подобається,що їй видається потрібних для всіх, для народу ".

Володимирський собор у Києві

На початку 1885 Віктор Михайлович Васнєцов отримує від А.В.
Прахова запрошення взяти участь у розписі щойно збудованого
Володимирського собору в Києві. Не відразу, але свою згоду художник дає. Унього вже є досвід - абрамцевской церква Спаса, епічні полотна. Все цедозволяє йому звернутися до розпису великих стін, створенню монументально -декоративного простору. Хто вірує людина, в роботі для церкви вінпочинає бачити своє справжнє покликання.

У величезному Володимирському соборі Васнецову треба було розписати головнийнеф і апсиду. Відобразити самі основні сюжети Старого і Нового заповітів,зобразити російських історичних діячів, прилічених до лику святих,прикрасити склепіння орнаментами.

Понад десять років працював Васнецов над розписом в соборі. Сам по собіфакт настільки грандіозної роботи вражає (близько 400 ескізів,безпосередньо стінопис за участю помічників - понад 2000 кв. м), немає рівних в російському мистецтві усього XIX століття.

Він вклав у цю роботу всю пристрасть і "тривогу" своєї душі, в ній вінспробував втілити свій естетичний ідеал створення великого мистецтвастилю, який повернувся із замкнутого світу колекцій та музеїв туди, де вономоже служити масі простих людей в їх повсякденному житті.

Основною ідеєю програми, розробленої Адріаном Праховим длявнутрішнього оздоблення Володимирського собору, присвяченого 900-річчю хрещення
Русі, було осмислення релігійної історії Росії, її включеності через
Візантію у всесвітню історію культури.

Готуючись до робіт у храмі, Васнецов знайомився з пам'ятками ранньогохристиянства в Італії, вивчав мозаїки і фрески київського Софійського собору,фрески Кирилівського та Михайлівського монастирів у Києві. За його плечима вжебув досвід освоєння традицій давньоруського мистецтва - пам'ятокновгородського, московського, ростовського і ярославського зодчества, вивченнямосковських старообрядницьких ікон, книжкової мініатюри Стародавньої Русі, народноготворчості.

Працюючи в соборі, Васнєцов, безумовно, не міг спиратися лише на своївласні уявлення, художній досвід і знання. Він повинен бувпостійно перевіряти чи згодні його роботи з духом Церкви, з каноном ібагато чого вже намальоване він повинен був відкидати, якщо ескізи здавалися йомунедостатньо церковними. Адже, крім усього, ескізи мали прийматисяцерковним Радою.

Художник болісно усвідомлював невідповідність своїх сил грандіозностізавдання: "... інколи повно, ясно і відчути, - писав він, - цілкомвикладається на словах те, що відбувається в душі, але коли справа дійде доздійснення того, про що мріяв так широко, тоді-то до гіркоти тивідчуваєш, як слабкі твої мрії, особисті сили - бачиш, що вдаєтьсявисловити образами тільки десяту частину того, що так ясно і глибокомарилося ". Для Васнецова робота у Володимирському соборі була" шляхом досвітла ", шляхом осягнення великих цінностей." Ви дуже добре сказали,
- Писав він в одному з листів Єлизаветі Григорівні Мамонтовій з Києва, --що моя робота - "шлях до світла", тільки це переконує мене на цьому часомнестерпно важкому шляху ".

Йому було дано втілити образ Божої Матері по-новому, нікого неповторюючи, "з теплотою, щирістю і сміливістю". Богоматір, що йде похмари з Дитиною, він написав у апсиді вівтаря. Глибоко особисті душевніпереживання художника дозволили йому з надзвичайною простотою ілюдяністю, втілити в образі Богоматері красу жіночності, силуматеринського почуття і проникливу натхненність. Ідеальний жіночийобраз отримав нарешті своє завершення. Недарма Богоматір Васнецова сталаодним з найулюбленіших образів відразу ж після освячення Володимирського собору.
Репродукції з нього можна було зустріти в багатьох будинках Росії наприкінці XIX
- На початку XX століття.

Працюючи над втіленням образів князів Володимира, Андрія
Боголюбського, Олександра Невського, Михайла Чернігівського, Михайла
Тверського, княгині Ольги, літописця Нестора, іконописця Аліпія і багатьох,багатьох інших, художник продовжив свої роздуми про історичне минуле
Росії. Воїнами, які відстоюють незалежність рідної землі, представленіодягнені у важкі обладунки Андрій Боголюбський та Олександр Невський.

Народні уявлення про розумних, вольових, рішучих і непохитнихправителів втілилися в образах князя Володимира і княгині Ольги. До образувеликого князя Володимира, в ім'я якого було освячено собор, Васнецовзвернувся тричі - в композиції Хрещення Святого князя Володимира, Хрещеннякиян і в іконописної образі Святого князя Володимира. При урочистостіі деякої патетичності, що відповідають значущості сцен, у всіх трьохвипадках образ князя Володимира наділений яскраво вираженимиіндивідуальними рисами. "Чудовий пам'ятник по собі залишить Васнецовруським людям, - писав М.В. Нестеров. - Вони будуть знати в обличчя своїхсвятих угодників і мучеників, всіх тих, на кого вони хотіли б походити йщо є їх заповітний ідеал ".

У більшості орнаментів, що увібрали враження Васнецова від стародавніхфресок і мозаїк, від розписів московських і ярославських церков, проявиласяяскрава обдарованість художника в області орнаментальної імпровізації. Самеця особливість, очевидно, забезпечувала єдність художньоговраження від розписів, бо все, що писали про Володимирському соборі, відзначали,що стінопис зливається в видовище яскраве і святкове, в єдинедекоративне ціле подібно ростово-ярославським фрескам XVII століття.

Коли зняли лісу і в серпні 1896 року у присутності царської сім'ї тадвору собор був освячений, навколо роботи Васнецова розгорілися шаленісуперечки.

"Його душа рветься до неба, але прикріплена до землі", - сказав про
Васнецова його щирий шанувальник отець Сергій Булгаков, беззастережноприйнявши його релігійну живопис.

Успіх васнецовскіх розписів був величезний. Їм була присвячена небувалапо численності література - дослідження, статті, замітки. У нихбачили початок відродження російського релігійного мистецтва, а в Васнецова -
"геніального провісника нового напрямку у релігійному живопису". Вонипридбали незвичайну популярність і повторювалися в кінці XIX - на початку XXстоліття в безлічі храмів в Росії.

Аналізуючи внесок Васнецова у вирішення нових мальовничих завдань,художній критик Сергій Маковський відзначав наступне. «Новий духпроривається скрізь в образах Васнецова. Він перетолковал художнітрадиції по-своєму зі всієї непокірністю самостійного таланту; здійснивчари - вузькі рамки шкільної іконопису, мертвотно іконопису, якмертвотно все, що нерухомо віками, розширилися. Відкрилися нові шляхи,небачені області для релігійного уяви. Візантійська живопис бувдо цих пір суворо церковної, у ній панував один настрій безперервноїабстрагованості. Васнєцов, з'єднавши народний казковий елемент з давнімиформами, вдихнув у візантійське мистецтво нове життя. Наш народ --казкар за натурою, він пройнятий марновірством переказів та легенд, прагненнямз чудовим. Дивлячись на образу Васнецова, розумієш зв'язок між російськоюказкою і російської вірою ... Зроблена спроба їм, спроба пов'язати народно -фантастичний елемент з церковним каноном, у всякому разі - цікавехудожнє явище. Васнєцов дійсно «розширив» рамки шкільноїіконопису, показав можливість «нових шляхів» для декоративного храмовогомистецтва. Але він не впорався із завданням ».

Характерно що збереглося у спогадах думку самого художника просвоєї діяльності в соборі, висловлене ним вже в кінці життя: "Я самдумав, що я проник в дух російської ікони і що я висловив внутрішній світживописця того часу, що я збагнув - це вже від гордості - техніку цьогостарого часу. Виявилося, однак, що я глибоко помилявся. Дух стародавньоїросійської ікони виявився в багато разів вище, ніж я думав. Внутрішній світживопису того часу був набагато більш багатим в духовному сенсі, ніж духнашого часу, або особисто мій, або Нестерова, і нам далеко до їх техніки,до їх мальовничого ефекту ". Цей відгук - мужнє визнання майстри,який вважав, що "немає на Русі для російського художника святішим і пліднішесправи як прикрасу храму ".

Після закінчення робіт у київському Володимирському соборі Васнецов отримавчисленні замовлення на оформлення храмів у Петербурзі, Гусь-Кришталевому,
Дармштадті, Варшаві. Найбільш значною серед них була декорировкацеркви заводу кришталевого скла в маєтку Нечаєва-Мальцева в Гусь-
Кришталевому в 1904 році. Художник створив там розпису не на стінах, як в
Київському соборі, а на полотнах, зміцнюється на стінах, - і зробив ескізидля мозаїчних зображень. Васнецовскій талант монументаліста-декоратора знайбільшою силою виявився в полотні "Страшний суд". У величезній композиції
(700 х 690 см), присвяченій темі останнього судилища, він втілив народженейого могутньою фантазією уявлення про всесвіт і людство. Він розділивполотно на три яруси і, як у складних багатофігурних іконах, легко івільно заповнив його великими групами фігур. Маса епізодів, сцен, фігуроб'єднана тут в цілісну, чітко симетричну і врівноважену картину,узгоджену з архітектурою церкви.

Васнецов, пристрасно шукав естетичний і моральний ідеал унаціональний характер російського народу, в його духовних традиціях, зумівпронести свій "символ віри" через усю творчість, наполегливо впроваджуючи його всвідомість сучасного суспільства, в навколишнє життя. Він знаходив живий відгуку своїх сучасників. Його називали "першопрохідцем". І якпершовідкривач, творчість якого є перехідним, який поєднує всобі різні елементи, Васнецов викликав у сучасників суперечливіпочуття і оцінки - подив і захват, різку критику і схиляння, алевін ніколи і нікого не залишав байдужим, завжди був предметомроздумів і суперечок. "Ваша творчість, - писав йому відомий діяч" Мірамистецтва "Сергій Дягілєв, - і оцінка його вже багато років - найтривожніше,саме пекуче і саме невирішені місце в суперечках нашого гуртка ". І він жеговорив художникові: "Зі всього покоління наших батьків Ви ближче до нас, ніж усіінші ... "Ми не знайдемо іншого художника, який був би близькийпредставникам самих протилежних естетичних течій, але кожномублизький якоюсь особливою межею своєї творчості і нікому не близькийповністю, до кінця. Одні віддавали йому данину як "тіпісту" і бачили його силув жанрового живопису, інші цінували найбільше його звернення до народногоепосу і казки, третій його головний внесок у розвиток російського мистецтвабачили в його ролі "провісника нового напрямку у релігійномуживопису ", четверті - у тому, що" він першим з художників знову звернувсядо прикрашання життя ". Але для всіх діячів російської культури, міркувати прошляхи розвитку національного мистецтва, Васнєцов був однією з ключовихфігур у процесі переходу від епохи передвижництва до мистецтва початку XXстоліття і, звичайно ж, одним з головних діячів російської художньоїкультури XIX століття. "Десятки російських видатних художників, - писав у 1916році Михайло Нестеров, - беруть свій початок з національного джерела --таланту Віктора Васнецова ".

Висновок

Васнєцов був одним з перших майстрів російського живопису, кому сталитісні рамки станкової картини і хто "звернувся до прикрашання життя", взявсяза найрізноманітніші області мистецтва - театральну декорацію,архітектуру, прикладне мистецтво та ілюстрацію, що було на той час длябагатьох незрозуміло і сприймалося як "разменіваніе таланту". Таким шляхом
Васнєцов прийшов до вирішення принципово нових завдань, центральною з якихбуло завдання створення єдиного, що охоплює різні види мистецтва, стилю,заснованого на національних традиціях. Згодом він говорив: "Я завждибув переконаний, що в жанрових та історичних картинах, статуї і взагалі будьб то не було творі мистецтва - ікони, звуку, слова - в казках,пісні, билині, драмі та інше позначається весь цілий образ народу,внутрішній і зовнішній, з минулим і сьогоденням, а може бути, і майбутнім ".
Саме тому художник у своїй творчості звертався до вже знайденим вросійському фольклорі, давньоруському мистецтві і архітектурі способамвирази, перш за все до образній системі російського мистецтва, а потім і дойого стилістиці.

Етапи життя і творчості

15 травня 1848
Народився в селі Лопьял Уржумського повіту Вятської губернії в сім'їсільського священика Михайла Васильовича Васнецова.

1850
Сім'я переїжджає до села Рябов Уржумського повіту Вятської губернії.

1858
Навчається в Вятському духовному училищі до 1862

1862
Навчається у Вятській духовної семінарії до 1867 р., йде зпередостаннього, філософського, класу.

1866
Робить 75 малюнків до збірки "Російські прислів'я та приказки" Н.
Трапіціна.

1867
Перші живописні роботи: "Молочниця" і "Жниці". Переїжджає до Петербурга,здає іспит в Академію мистецтв; був прийнятий, але перший рік не вчився.
Займається у Художній школі Товариства заохочення художників у І.М.
Крамського.

1868
Навчається в Академії мистецтв у П.В. Васіна, В.П. Верещагіна, П.П.
Чистякова до 1875

1869
Отримав від Академії мистецтв дві малі срібні медалі за малюнки знатури.

1870
Отримав від Академії мистецтв велику срібну медаль за ескіз
"Христос і Пилат перед народом" (ГРМ).

1873
Працював до 1879 р. над жанровими картинами: "Злидні-співаки" (1873),
"Чаювання в шинку" (1874), "Книжкова крамничка" (1876), "З квартири наквартиру "(1876)," Військова телеграма "(1878)," Преферанс "(1879) ііншими.

1874
Вперше брав участь на виставці Товариства пересувних художніхвиставок (ТПХВ) в якості експонента картиною "Чаювання в шинку".

1875
Вибуває з Академії мистецтв.

1876
Поїздка в Париж 1876-1877. Виконав два варіанти картини "Балагани воколицях Парижа (Акробати) "- 1876 року - в ГТГ; 1877 - в ГРМ.

1877
Брав участь на виставці Салону в Парижі картинами "Акробати" (ГРМ) і "Вхарчевні (Чаювання в шинку) ". Повернувся до Петербурга.

1878
Прийнятий у Товариство передвижників. Переїжджає до Москви. Знайомиться зсім'єю Мамонтових, стає членом Абрамцевского художнього гуртка.

1879
Вперше приїжджає в Абрамцево, живе в Охтирці. Познайомився ізблизився з С.І. Мамонтовим і П.М. Третьяковим.

1880
Створив картини "Після побоїща Ігоря Святославича з половцями" (ГТГ) і
"Килим-літак" (Нижній Новгород, Художній музей).

1881
Пише картини "Оленка", "Три царівни підземного царства", "Битваскіфів зі слов'янами ". Починає працювати в Абрамцеві над картиною
"Богатирі". Оформляє спектакль за п'єсою А.Н. Островського "Снігуронька" надомашній сцені Абрамцевского гуртка.

1881
Виконав картину "Витязь на роздоріжжі" (ГРМ). У Абрамцеві за малюнками
В.М. Васнецова побудовані церква в давньоруському стилі і "Хатинка на курячихніжках ".

1882
Працює над панно "Кам'яний вік" для Історичного музею в Москві.

1885
Брав участь в оформленні опер Н.А. Римського-Корсакова "Снігуронька" та
А.С. Даргомижського "Русалка" у Московській приватній опері С.І. Мамонтова.
Завершив роботу над картиною-фризом "Кам'яний вік" і встановив її в одномуіз залів Історичного музею в Москві. Здійснив поїздку до Італії. Переїхавдо Києва і почав працювати над розписами Володимирського собору.

1885
Працює над розписами Володимирського собору в Києві (1885-1896).

1889
Створив картину "Іван Царевич на Сірому Вовка" (ГТГ).

1891
Робить проект каплиці над могилою А.С. Мамонтова в Абрамцеві. Повернувсядо Москви. Створив ілюстрації до поеми М.Ю. Лермонтова "Пісня про купця
Калашникова ".

1893
Обирається дійсним членом петербурзької Академії мистецтв.

1894
За проектом художника побудований власний будинок і майстерня в Москві
(тепер Будинок-музей В. М. Васнецова).

1896
Завершує роботу над розписами у Володимирському соборі в Києві.

1896
Створює ескізи й оригінали розписів Георгіївської церкви в Гусь-
Кришталевому (1896-1904).

1897
Написав картину "Цар Іван Васильович Грозний" (ГТГ).

1898
Виконує картони для мозаїк Російської церкви в Дармштадт (1898-1901).

1898
Закінчив роботу над картиною "Богатирі" (ГТГ). Виконав проект російськогопавільйону для Паризької виставки.

1899
На першій персональній виставці в петербурзької Академії мистецтвпредставлено 38 картин. Проектує будинок І.Є. Цвєткова в Москві. Працював наділюстраціями до вірша А.С. Пушкіна "Пісня про віщого Олега".

1900
Бере участь у Всесвітній виставці в Парижі. Створює ескіз фасаду
Третьяковській галереї та ряду інших споруд у Москві.

1902
Бере участь у виставці "36-ти".

1903
Персональна виставка в Товаристві заохочення мистецтв у Петербурзі.

1903
Бере участь у Другій виставці (1903-1904) Союзу російських художників.

1904
Працює над образами для іконостасу в храмі Олександра Невського в Софії до
1913

1905
Персональна виставка релігійного живопису в Академії мистецтв.

1906
Працює над ескізами для мозаїк собору Олександра Невського у Варшаві до
1911

1910
Виставка релігійних картин в Історичному музеї в Москві.

1912
Зведений у "дворянське Російської імперії гідність з усім низхіднимпотомством ".

1912
Персональна виставка в Історичному музеї в Москві (1912-1913).

1914
Бере участь у виставці Союзу російських художників.

1914
Бере участь у виставці "Художники - товаришам-воїнам" (1914-1915).

1915
Бере участь у 13-й виставці Союзу російських художників (1915-1916).

1917
Працював над циклом картин "Поема семи казок", що знаходяться в Будинку -музеї ( "Спляча Царівна", "Царівна-Несмеяна", "Царівна Жаба", "Кащей
Безсмертний "та інші) до 1926 р.

1922
Бере участь у Першій російської виставці мистецтв у Берліні.

1923
Бере участь у 17-й виставці Союзу російських художників.

1924
Бере участь у виставці російського мистецтва в Америці (1924-1925).

23 липня 1926
Помер в своєму будинку в Москві, похований на кладовищі Введенському.

Творчість Віктора Михайловича Васнецова в музеях світу
Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія
Російський музей, Санкт-Петербург, Росія
Державний музей образотворчого мистецтва ім. А. С. Пушкіна, Москва,
Росія
Третьяковська галерея, Москва, Росія
Olga's Gallery
Auburn University Liberal Arts Department
History of Russian Painting
Russian Art Gallery

Використана література:
Шікман А.П. Діячі вітчизняної історії. Біографічний довідник.
Москва, 1997 р.
Дмитриенко А.Ф., Кузнєцова Е.В., Петрова О.Ф., Федорова Н.А. 50 короткихбіографій майстрів російського мистецтва. Ленінград, 1971 р.
Пастон Е. В. Віктор Васнецов. М.: СЛОВО/SLOVO, 1996
Віктор Васнецов. М.: Біле місто, 1999
Лазука А. К. Віктор Михайлович Васнєцов. Л.: Художник РСФСР, 1990
Маковський С. Силуети російських художників. М.: Республіка, 1999

розмістити на Facebook розмістити в Twitter розмістити на ВКонтакте.ру