Книжки | Реферати

Реферат: Микола Андрійович Римський-Корсаков

Микола Андрійович Римський-Корсаков

Російська композитор, педагог, музично-громадський діяч, диригент. У 1859 - 1960 брав уроки в піаніста Ф. А, Канілле. Випускник петербурзького Морського корпусу, брав участь у плаванні на кліпері «Алмаз» (1862-65) та відвідав ряд країн Європи, Північної і Південної Америки. У 1861 став членом Балакіревского кружка «Могутня купка », зробили вирішальний вплив на формування особистості і естетичних поглядів композитора. Під впливом і керівництвом М. А. Балакірєва створені 1-я симфонія (1865), «Сербська фантазія» (1867), ряд романсів та ін 60-х рр.. творча індивідуальність Римського-Корсакова виявилася насамперед у програмних інструментальних творах, серед яких: симфонічна музична картина «Садко» (1867), 2-а симфонія «Антар» (1868). У ці ж роки він звернувся до оперного жанру, який став згодом провідним у його творчості (в 1872 закінчена опера «Псковитянка», за драмою Л. А. Мея). З 70-х рр.. розширилися межі музичної діяльності Римського-Корсакова: був професором Петербурзької консерваторії (з 1871, класи практичного твори, інструментування, оркестровий), інспектором духових оркестрів Морського відомства (1873-84), директором Безкоштовної музичної школи (1874-81), диригентом симфонічних концертів (з 1874), а пізніше і оперних вистав, помічником керуючого придворної співочої капелою (1883 - 94), очолював Біляївський гурток (з 1882). У середині 70-х рр.. працював над вдосконаленням своєї композиторської техніки.велику увагу приділяв симфонічним жанрами. На початку 90-х рр.. спостерігався деякий спад творчої діяльності (у цей період вивчав філософію, писав статті, переглянув і відредагував деякі зі своїх колишніх творів). У 2-й половині 90-х рр.. творчість придбало виняткову інтенсивність: з'явилися опери «Садко» (1896), «Царська наречена» (по Мею, 1898). Під час Революції 1905-07 Римський-Корсаков виступив з активною підтримкою вимог страйкуючих студентів, відкрито засудив дії реакційної адміністрації Петербурзької консерваторії (був звільнений з консерваторії, повернувся лише після надання консерваторії часткових автономних прав і зміни керівництва).

Творчість Римського-Корсакова глибоко самобутня і разом з тим опирається на класичні традиції. Гармонійність світосприймання, ясність музичного мислення, тонкий артистизм ріднить його з М. І. Глінкою. Зв'язаний з прогресивними ідейно-художніми течіями 1860-х рр.., Римський-Корсаков виявляв великий інтерес до народної творчості (склав збірник «Сто російських народних пісень», 1877: гармонізувала пісні, зібрані Т. І. Філіпповим, - «40 народних пісень». 1882). Захоплення фольклором, давньо-слов'янською міфологією, народними обрядами знайшло відображення в операх «Травнева ніч» (по М. В. Гоголю. 1879), «Снігуронька» (по А. Н. Островському, 1881), «Млада» (1890), «Ніч перед Різдвом» (по М. В. Гоголю, 1895). 15 опер Римського-Корсакова демонструють розмаїтість жанрових (билина, казка, легенда, історико-побутова драма, лірико-побутова комедія), стилістичних, драматургічних, композиційних рішень (твори, що тяжіють до номерний структурі і до безперервного розвитку, опери з масовими сценами і камерні, з розгорнутими ансамблями й без них). Найбільш повно талант Римського-Корсакова виявилося в творах, пов'язаних зі світом казковості, з різноманітними формами російської народної творчості. Тут розкриваються його живописно-образотворчий дар, чистота лірики - щирої, але трохи споглядальної, без підвищеної емоційної напруженості. Увага до внутрішнього світу людини, до психологічного розкриття образів виявилося в камерній опері «Моцарт і Сальєрі» (на текст О. С. Пушкіна, присвячена А. С. Даргомижського, 1897), в одноактній опері «Бояриня Віра Шелога» (пролог до «Псковитянки», 1898) і особливо в драмі на історико-побутовий сюжет «Царська наречена »(1898). Нові тенденції, характерні для російського мистецтва початку 20 в., знайшли відображення в опері «Казка про царя Салтана» (по Пушкіну, 1900) з її підкреслено театральною умовністю та елементами стилізації народного лубка, в «Осінній казочці» «Кащей безсмертний» (1902), в якій казкова тематика трактується символістської-алегорично. Високі морально-філософські проблеми підняті в опері-легенді «Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію» (1904). Остання опера композитора - «небилиця в особах» «Золотий півник» (по Пушкіну, 1907) - нещадна сатира на царське самодержавство.

Основою оперної виразності Римський-Корсаков вважав спів. Важливу роль у драматургічну його операх виконує й оркестр, якому нерідко доручаються самостійні симфонічні картини, антракти, наприклад «Три дива» ( «Казка про царя Салтана»), «Січа при Керженці» ( «Сказання про невидимий град Кітеж ...»). Розглядаючи оперу насамперед як музичний твір, Римський-Корсаков велике значення надавав її літературній основі - лібрето. Плідним було співдружність композитора з лібретистом В. І. Бєльським.

Симфонічне творчість Римського-Корсакова в порівнянні з оперним не настільки багатопланово. Образна конкретність музичного мислення композитора визначила його схильність до програмного і жанровому симфонізм. Звідси виникли перевага таких типів і форм, як увертюра (фантазія), симфонічна картина, сюїта. Вершинні твори Римського-Корсакова для оркестру - «Іспанське капричіо» (1887) і «Шехеразада» (1888). Істотне місце у творчому доробку Римського-Корсакова займає камерно-вокальна лірика. Написав 79 романсів, в т. ч. вокальні цикли «Навесні», «Поету», «Біля моря».

Творчість Римського-Корсакова яскраво національно. Композитор використовує справжні зразки музичного фольклору й органічно перетворює пісенні інтонації у власних мелодіях. Значний його внесок в область гармонії і інструментування: розширив і збагатив їх колористичні можливості, створив свою систему ладів-гармонійних засобів, в основі якої - складні лади (у т. ч. характерний звукоряд - гама Римського-Корсакова, оркестровка поєднує барвистість, блиск із ясністю, прозорістю.

Важливе просвітницьке значення мала диригентська діяльність Римського-Корсакова, пропагували твори російських композиторів. Велику роль зіграла його редакторська робота, завдяки якій були опубліковані й виконані багато твори російської музики ( «Кам'яний гість» Даргомижського, «Князь Ігор», «Борис Годунов», «Хованщина»; Римський-Корсаков також підготував і видав, спільно з Балакірєвим і А. К. Лядовим, оперні партитури Глінки). Виняткове значення мала його педагогічна діяльність. Творець композиторської школи, Римський-Корсаков виховав 200 композиторів, диригентів, музикознавців, серед яких - А. К. Глазунов, А. К. Лядов, А. С. Аренський, М. М. Іпполітов-Іванов, І. Ф. Стравінський, Н. Я. Мясковський, С. С. Прокоф 'єв, М. А. Баланчивадзе, Я. Вітол, М. В. Лисенко, А. А. Спендіаров. Частковим узагальненням педагогічного досвіду з'явилися його підручники гармонії і оркестровки, цінним історичним документом-автобіографічна книга «Літопис мого музичного життя »(1906). У 1944 в місті Тихвин відкрито Будинок-музей, в 1971 в Ленінграді -- Музей-квартира Римського-Корсакова.

Шкільні твори:

опери-

Псковитянка (лібрето Римського - Корсакова, за участю В. В. Стасова, М. П. Мусоргського, В. В. Нікольського, за однойменною драмою Л. А. Мея, 1868-72, поставлена 1873, Маріїнський театр, Петербург; 2-а редакція 1876-78; 3-я редакція 1891-92, заключний хор-1894, поставлено 1895, Панаевскій театр, Петербург, силами Товариства музичних зборів), Травнева ніч (лібрето Римського - Корсакова, за однойменної повісті М. В. Гоголя, 1878-79, поставлена 1880, Маріїнський театр, Петербург), Снігуронька (лібрето Римського - Корсакова, за однойменною п'єсою А. М. Островського, 1880-81, поставлена 1882, там же), Млада (лібрето Римського -- Корсакова, С. А. Гедеона, В. А. Крилова, 1889-90, поставлена 1892, там же), Ніч перед Різдвом (лібрето Римського - Корсакова, за одноїм. Повісті Гоголя, 1894-95, поставлена 1895, там же), Садко (сценарій Н. М. Штрупа і Стасова, лібрето Римського - Корсакова і В. І. Бєльського, 1893-96, поставлена 1897, Московська приватна російська опера), Моцарт і Сальєрі (текст О. С. Пушкіна, 1897, поставлена 1898, Московська приватна російська опера), Бояриня Віра Шелога (лібрето Римського - Корсакова, 1898, Московська приватна російська опера), Царська наречена (лібрето І. Ф. Тюменева, за одноїм. Драмі Мея, 1898, поставлена 1899, Московська приватна російська опера), Казка про царя Салтана (лібрето Бєльського, за казці Пушкіна, 1899-1900, поставлена 1900, Московська приватна російська опера), Сервілія (лібрето Римського - Корсакова, за одноїм. драмі Мея, 1900-01, поставлена 1902, Маріїнський театр, Петербург), Кащей безсмертний (лібрето Римського - Корсакова, за участю Софії Миколаївни Римської - Корсакова, за сюжетом Е. М. Петровського, 1901-02, поставлена 1902, Московська приватна російська опера), Пан воєвода (лібрето Тюменева, 1901-03, поставлена 1904, Приватна опера А. А. Церетелі, Петербург), Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію (лібрето Бєльського, 1902-04, поставлена 1907, Маріїнський театр, Петербург), Золотий півник (лібрето Бєльського, за казкою Пушкіна, 1906-07, поставлена 1909, Оперний театр Зіміна, Москва);

кантати-

Світезянка (слова А. Міцкевича, для сопрано, тенора, мішаного хору, ор. 44, 1897), Пісня про віщого Олега (слова Пушкіна, для тенора, баритона, чоловічого хору, ор. 58, 1899), З Гомера (прелюдія-кантата, для сопрано, мецо-сопрано, контральто, жіночого хору, ор. 60, 1901);

для оркестру-

симфонії (1-я, es-moll, ор. 1, 1861-65, остаточна редакція - e-moll, 1884; h-moll, без op., не закінчена, 1866-69; 2-а, "Антар", пізніше-симфонічна сюїта, ор. 9, 1868, остаточна редакція 1897, редакція "нового" видання 1903; 3-я, C-dur, ор. 32, 1873, остаточна редакція 1886; ескіз скерцо для 4-й, 1884), Увертюра на теми трьох російських пісень (D-dur, ор. 28, 1866, остаточна редакція 1880), музична картина Садко (помаранч. 5, 1867, остаточна редакція 1891 - 1892), Сербська фантазія (Фантазія на сербські теми, ор. 6, 1867, остаточна редакція 1889), Казка (помаранч. 29, 1879-80), Сімфоніетта на російські теми (a-moll, ор. 31, 1884-85, перероблена з неопублікованого струнного квартету), Малоросійська фантазія (без op., не закінчена), Іспанське капричіо (Капріччіо на іспанські теми, ор. 34, 1887), сюїта Шехеразада (помаранч. 35, 1888), Світле свято (Недільна увертюра, ор. 36, 1888), Над могилою (прелюдія пам'яті М. П. Бєляєва, ор. 61, 1904), Дубинушка (зі змішаним хором ad libitum, без op., 1905-06), Здравиця (А. К. Глазунова, без op., 1907), Неаполітанська пісенька (без op., 1907);

для інструменту з оркестром-

концерт для фортепіано (cis-moll, op. 30, 1883), фантазія для скрипки (op. 33, 1886), Мазурка на 3 польські теми для скрипки (без op., 1888; редакція для скрипки і фортепіано 1893), Серенада для віолончелі (помаранч. 37, 1893);

для інструменту з духовим оркестром-

концерт для тромбона (без op., 1877), концертштюк для кларнета (без op., 1877), варіації на тему Глінки для гобоя (без op., 1878);

камерно-інструментальні ансамблі-

фортепіанне тріо c-moll (без op., 1897, чорнова партитура, редакція М. О. Штейнберга), струнний квартет F-dur (op. 12, 1875), фуга У монастирі (4-а частина з струнного Російського квартету, без op., 1876; перші 3 частини перероблені в сімфоніетту на російські теми), 4 варіації на хорал, для струнного квартету (без op., 1885), 1-а частина з колективного струнного квартету на тему B-la-f (без op., 1886), Хоровод (3-я частина з колективного струнного квартету Іменини, без op., 1887), струнний квартет G-dur (без op., 1897), Allegro B-dur (з колективного струнного квартету П'ятниці, без op., 1899), тема та 4-а варіація (з колективних Варіацій на російську тему, для струнного квартету A-dur, без op., 1899), квінтет B-dur для фортепіано, флейти, кларнета, валторни, фагота (без op., 1876), секстет A-dur для 2 скрипок, 2 альтів і 2 віолончелей (без op., 1876), Канцонетта і Тарантелла для кларнетів 2 (без op., Без дати), 2 дуету для 2 валторн (без op., Без дати), Ноктюрн для 4 валторн (без op., Імовірно 1888);

для фортепіано-

6 варіацій на тему BACH (Вальс, Інтермеццо, Скерцо, Ноктюрн, Прелюдія і фуга, ор. 10, 1878), 4 п'єси (Експромт, Новелетта, Скерціно, Етюд, ор. II, 1876-77), 3 п'єси (Вальс, Романс, Фуга, ор. 15, 1875 - 1876), 6 фуг (op. 17, 1875), 2 п'єси (Прелюдія-експромт, Мазурка, ор. 38, 1894-97), варіації (1-а, 2-а, 6-а, 11-а, 13-а, 16-а, 19-а) та п'єси (Колискова, Малий фуга на тему BACH, Тарантелла, Менует, лунати, Комічна фуга) з колективних Парафраз на незмінну тему (без op., 1878), фуги і фугетти (без op., 1875-76), Allegretto C-dur (без op., 1895), Прелюдія G-dur (без op., 1896), Тема і 1-а варіація з колективних варіацій на російську тему (без op., 1899), фуга C-dur в 4 руки (перекладення фуги C-dur в 2 руки, без op., 1875), Варіації на тему Міші (без op., імовірно 1878-79), Пісенька (Andantino) з армійського збірки "Арцункнер" ( "Сльози", без op., 1901), Фінал з колективної Жарти-кадрилі в 4 руки (без op., 1890);

для хору з оркестром-

Вірш про Олексія, божому людину (помаранч. 20, 1878), Подблюдная пісня Слава (помаранч. 21,1880);

для хору a cappella-

дві 2-голосних жіночих хору на слова М. Ю. Лермонтова (помаранч. 13, 1875), 4 варіації і фугетта на тему російської пісні Набридли ночі, для 4-голосного жіночого хору (помаранч. 14, 1875), 6 хорів (зошит 1-2, op. 16, 1875-76, з фортепіано ad libitum), 2 хору (op. 18, 1876), Російські народні пісні, перекладені на народний лад для жіночого, чоловічого та мішаного хору без супроводу (зошит 1-3, ор. 19, 1879), чотири З-голосного хору для чоловічих голосів (помаранч. 23, 1876), Розбійницька пісня Ти Вийди, вийди, сонце червоне, слова народні, для чоловічого хору (без op., 1884), 2 хору для дитячих голосів (без op., 2-й-1884);

камерно-вокальні ансамблі з оркестром-

2 тріо для жіночих голосів (Гірський ключ, слова Майкова, op. 52-bis, 1905; Бабки, слова А. К. Толстого, ор. 53, 1897; також перекладення для голосів з фортепіано);

камерно-вокальні ансамблі з фортепіано-

2 дуету (помаранч. 47, 1897), 2 дуету (помаранч. 52, 1897-98);

для голосу з фортепіано-

79 романсів (помаранч. 2, 3, 4, 1866; ор. 7, 1867; op. 8, 1870; op. 25, 1877; ор. 26, 1882; op. 27, 1883; op. 39, 40, 41, 42, 1897; цикл Навесні, op. 43, 1897; цикл Поетові, op. 45, 1898; цикл Біля моря, ор. 46, 1897: ор. 50, 55, 1897-98), 2 аріозо для баса (Анчар, Пророк, слова Пушкіна, 1897);

обробки народних пісень (для голосу з фортепіано) -

збірники 100 російських народних пісень (помаранч. 24, 1875-76), 40 народних пісень, зібраних Т. І. Філіпповим і гармонізованих Н. А. Римським-Корсаковим (без op., 1875-82);

духовні твору-

збори духовно-музичних творів (8 номерів з Літургії Іоанна Златоуста, ор. 22, 1884), збори духовно-музичних перекладань (помаранч. 22, 1884), подвійний хор Тебе Бога хвалимо (без op., 1883);

переробки власних творів-

музика до драми Мея "Псковитянка", сюїта з 5 номерів (без op., 1877), сюїта з опери "Снігуронька" (без op.), Сюїта з опери-балету "Млада" (без op., 1890), Ніч на горі Триглавом, концертне перекладення для оркестру 3-го дії опери-балету "Млада" (виконано 1901, видано 1902), сюїта з опери "Ніч перед Різдвом" (без op.), музичні картинки до "Казки про царя Салтана" (у тому числі Три дива, ор. 57, 1899), сюїта з опери "Пан воєвода" (помаранч. 59, 1904), Введення і Весільне хода з опери "Золотий півник" (1907), 4-а варіація A-dur з колективних "Варіацій на російську тему" (без op., 1901);

інструментування власних камерно-вокальних творів-

2 дуету (помаранч. 47, 1897-1905), романси Ялина і пальма (слова Г. Гейне, переклад М. І. Михайлова, 1888), У темній гаю соловей замовк. Тихо вечір догорає. Ніч (слова І. С. Нікітіна, А. А. Фета, А. Н. Плещеєва, чорновий автограф, 1891, видане під редакція М. О. Штейнберга), Пророк (слова Пушкіна. 1899), Мавка (слова Майкова, 1905), Анчар (слова Пушкіна, 1906), Сон в літню ніч (слова Майкова, 1906);

редакція і оркестровка творів інших авторів-

в тому числі "Іван Сусанін" і "Руслан і Людмила" Глінки (редакція: спільно з М. А. Балакірєвим і А. К. Лядовим, 1877-81; спільно з А. К. Глазуновим, 1904), "Кам'яний гість" Даргомижського (оркестровка, 1-а редакція 1870, 2-а редакція 1897-1902), "Князь Ігор" Бородіна (завершення, редакція, оркестровка: разом із Глазуновим, 1887-90), романси Бородіна, "Хованщина" (завершення, редакція, оркестровка, 1881-83), "Борис Годунов" (редакція, оркестровка, 1895-96), "Ніч на Лисій горі "(обробка й оркестрова редакція, 1886), фрагменти з "Саламбо" (оркестровка), "Одруження" (підготовка до видання, 1906) Мусоргського.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://cl.mmv.ru/

розмістити на Facebook розмістити в Twitter розмістити на ВКонтакте.ру